ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА

про село Куренівка Чечельницького району Вінницької області

Село Куренівка розташовується у мальовничій місцевості лісних масивів за 14 кілометрів на захід від районного центру смт.Чечельник та за 175 кілометрів від обласного центру м. Вінниці. Перше поселення було засновано за кілометр на північний захід від нинішнього села. Точна дата заснування населеного пункту невідома, але судячи з деяких історичних джерел, воно виникло в другій половині XVIIстоліття.

Першими поселенцями села були старообрядці, які переслідувались російським
урядом за свої релігійні переконання. Ними  (старообрядцями)  було  засновано

три монастирі: перший (найстаріший) - Куренівський Нікольський чоловічий монастир існував з 1675 р., другий - Куренівський Успенський старожіночий монастир - з кінця XVIIIст., третій - Куренівський Успенський новожіночий монастир - з 1906 р.. У другій половині XIX- на початку XXст. Куренівка перетворюється на потужний духовний та культурний центр старообрядства не лише Правобережної та Південної України, але й всієї Російської імперії. Тут зберігались значні культурні пам'ятки не лише старообрядської, але й давньоруської доби.

У Куренівському чоловічому монастирі була якась невідома ікона, яка вважалась чудотворною і зцілювала прихожан. Тому багато старообрядців пішки долали сотні верств, аби поклонитись цій святині. На храмовий празник в день Святого Миколая Чудотворця, який святкувався 22 травня (за старим стилем - 9 травня) в чоловічий монастир з'їжджалась велика кількість старообрядців зі всієї Росії та сусідніх держав (до трьох тисяч). Приїжджали сюди і селяни з навколишніх сіл. Вони везли на базар, що утворювався біля стін монастиря продукти харчування, фураж, тканину та вироби ткацтва. Всі монастирі проіснували до трагічного 1933 року. У результаті проведеної радянською владою націоналізації земель та лісів, а також зробленого штучного голоду, практично всі ченці та послушники монастирів, які не могли чи не мали куди піти, загинули. Майно монастирів забрали колгоспи, а те, що залишилось знищили, деякі приміщення перетворили на клуби, бібліотеки, курятники і т. ін. На тих місцях, де були розташовані монастирі, нині стоять хрести з надписами «Пам'ятники історії...».

Історію старообрядства досліджує уродженець села Таранець Сергій Васильович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, який є автором книг : Куреневское тримонастирье: история русского старообрядческого центра в Украине. 1675-1935 гг. (К., 1999), Старообрядчество Подолии (К., 2000), Старообрядчество города Києва и Киевской губернии (К., 2004), а також низки краєзнавчих досліджень з історії Чечельниччини.

У 2006 році в селі проводилась І Міжнародна науково-практична конференція «Доля старообрядства в XX- на початку XXIст.:історія та сучасність. (До 300 річчя переселення російських старообрядців на територію Правобережної України та 75-ти річчя з часу трагічної руйнації Куренівських старообрядських монастирів)».

На даний час  проводиться відродження монастирів. Зокрема, значну роботу зроблено по відбудові жіночого монастиря (збудовано церкву, келії, підсобні будівлі), та планується розпочати відновлення чоловічого Нікольського монастиря.

Красою нашої округи є ліс, який дає цілюще повітря, деревину, гриби, ягоди, хутрових звірів та птахів, який входить до складу НПП «Кармелюкове Поділля».